У хибному опоетизуванні, що зображує первісний час, жінка, яка була нагородою за перемогу і спокусою до вбивства, стала, ймовірно, спокусницею та підбурювальницею до злочину.

На те вона і жінка, щоб пом'якшувати і згладжувати спільне життя, на те і дана їй ця дивовижна сила, яка тим дивовижніша, ніжніша і багатша, чим частіше нею користуються.

Жінка не виносить ревнивця, якого не любить, але сердиться, якщо не ревнує той, кого вона  любить.

Жінка так часто змінюється,
і божевільний той, хто їй довіряється.

В основі кожного кохання лежить егоїзм, і найдивніше те, що він переживає все інше. Жінку перестають любити, її готові відправити до біса, але з прикрістю бачать, коли вона  йде під руку з іншим.

Жінка швидко здається тому, кого не любить, і довго пручається тому, кого покохала, тому що з коханим їй хочеться здаватися гарною, а з нелюбимим не соромно здатися і поганою.

Почути мовчання у відповідь — найболючіше для жінки. краще нехай він скаже, що розлюбив. Краще нехай відштовхне образливим словом і прокричить:«Я втомився від твоєї любові!» Все що завгодно, тільки не мовчання. Воно вбиває.

Жінка, твердо впевнена у своїй красі, зуміє зрештою переконати у ній решту.

Будь-яка жінка — божевільний птах. Проблема в тому, що більшість жінок прагнуть навчитися не літати, а лише вити гнізда.

Ви — сила, яка спонукає нас прокидатися щоранку.