Ну, що це за нерозумне жіноче прагнення подобатися всім чоловікам без винятку, навіть ворогам? Терпіти його не можу... але й перебороти не вдається.
Дивіться - ось жінка
йде від чоловіка.
Така гарна
І неповторна,
Іде від коханого
Його нелюба.
Така витончена -
Іде не сутулиться,
Така ковзаюча
Над ранковою вулицею,
Над ранковим містом
Походкою в'южною...
Така вільна,
Така непотрібна.
Вона встала і вийшла геть. Ніколи в житті я не бачив такого завдання. Не піддається опису. Не піддається нічого. Не заважайте мені зараз. Я хочу про нього подумати.
Жінка завжди залишається жінкою. І їй часом до крику, до биття головою об стінку хочеться кохання, ніжності, тепла. І хочеться мати найближчу і рідну істоту – дитину.
О жінка!... Створення слабке та підступне!
- Я ж його дружина, він повинен любити мене, не моє тіло, мене, мою душу. Чому б йому не любити мою душу?
— Коли ти востаннє в барі чула, щоб хлопці сказали один одному:«Гей, класна душа у цієї телиці»?
Хто б міг подумати, що саме та жінка, перед якою я підніму забрало, відважить мені такий удар. Іронія долі.
— Маріне, коли ця бодяга скінчиться, поїхали до мене снідати.
- О! На сніданок мене ще ніколи не запрошували, зазвичай звуть вечеряти.
— Ну от бачите, отже, у нас з вами починається новаторство.
— Я знаю, що справляю враження жінки, з якою можна почати за вечерею, за обідом, навіть за сніданком.
— Ну, зараз ви скажете, що ви не така?
— Ні, не скажу, та й снідати не поїду. Я вже своє поснідала.
- Чи не зарано?
— Мій недавній чоловік відбив у мене будь-яке полювання на їжу в будь-який час доби.
— Маріне, заради вас я готовий включитися в будь-яке голодування.
Чоловічу силу, сказав геній, вважають по бабах. Скільки баб у тебе було, настільки ти й сильний. Але ти не напружуйся, не веди підрахунки. Важливо не тільки кількість, а й якість.
Коли жінка ділиться з вами своїми проблемами, вона не скаржиться, вона вам довіряє.