Коли людина стає журналістом, від неї вимагають самообмеження і поза редакцією. Будь-яка ініціатива, не пов'язана із«завданнями редакції», визнається такою, що вступає в конфлікт із професійними обов'язками журналіста.
Стильний журналіст — це людина, яка має свій почерк, мову і манеру.
Чи ми маємо рацію, журналісти, вважаючи законною своєю справою заглядати в душу людську і сидіти, перечікуючи ці сльози, тримаючи напоготові блокнот і ручку, у твердій впевненості, що немає іншого виходу, — робота, мовляв, така, доля така...
Журналісти ведуть незриме полювання на марки годин громадських людей. Це завжди інформаційний привід.
Д. Буш – Господи, хлопці, я й половини не читав із того, що ви пишете.
Журналіст – Нічого, і ми не слухаємо половини того, що ви кажете.
Д. Буш - Це я зрозумів, прочитавши половину того, що ви пишете.
Я ефективніший за російських лібералів, я більш досвідчений, ніж вони, я більш інтелектуальний, ніж вони. Ось ви мене слухаєте вже котрий рік, то послухайте їх 20 хвилин, можливо півтори години і на цьому всі знання їх закінчаться, але при цьому вони — інтелігенція, а Мальцев — гопник. Ось унікальна ситуація: я роками можу розповідати про історію Англії, Франції, Римської Імперії, Єгипту, Росії, розповідати про теорію держави і права, а вони — інтелігенція, з нульовими знаннями, а Мальцев — бидлак. Чудова ситуація.
На щастя, панове журналісти, я читаю ваші газети, щоб знати, що я думаю.