Це тільки дауни-казкарі думають, що дитинство - ідеальний час. Сюсю-муму у сиропі!«Не рви листочок! Листя — це пальчик дерева!» Ти не рвеш листочок і всіх шкодуєш, а якийсь Вася в пісочниці вставляє тобі лопату в ніс, надягає на голову відро і співчутливо питає: Больно? Але це ще блазень із ним! Вася намочить штани, зареве, і його за вухо потягнуть додому. А от зі школи вже нікуди не дінешся. Тут ти у пастці. Ніколи в житті людини не труять сильніше, ніж у якомусь сьомому-восьмому-дев'ятому класі. І хто? Не якісь виродки, які кішок вішають, а цілком нормальні начебто люди, які потім за все своє життя про це навіть не згадають.

Самі винні у своїй поразці: надто багато було страчено дружин, чоловіків та синів. Це і призвело до неймовірного героїзму, який захопив тих, хто вагається.

— Навіщо подавати хибну надію? — спитав Енох. - Це жорстоко.

У коханні неможливо володіти собою, і я ненавиджу це почуття. Я пролив річки сліз. Я можу бути жорстким зовні, але у мене дуже ніжне серце. На сцені я демонструю свою мужню, жорстку подобу, але в мене є й сентиментальна сторона; я здатний танути, як олія.