Сьогодні ми любимо те, що зненавидимо завтра.

Ми всі хочемо здаватися сильними, але все життя шукаємо людину, якій не страшно зізнатися у своїх слабкостях.

- Не личить так судити про Бога, хай і по молодості. Нам не дано пізнати споконвічного Творця. Він існує поза нами. Навіть матеріалізм визнає, що світ існує поза нашою свідомістю. А Бог і поготів.
- Вибачте, владико, але краще називати речі своїми іменами. Поза нашою свідомістю Бога немає.

Людина вища за тварин, не тому що може мучити їх, а тому, що вона здатна шкодувати їх. А шкодує людина тварин тому, що відчуває, що в них живе те, що живе в ньому.

... у першій молодості ми любимо лише пристрасно і тому лише людей досконалих. Але коли починає помалу зменшуватися туман пристрасті або крізь нього мимоволі починають пробивати ясні промені свідомості, і ми бачимо предмет нашої пристрасті в його справжньому вигляді з достоїнствами і недоліками, одні недоліки, як несподіванка, яскраво, перебільшено впадають нам в очі., почуття потягу до новизні і сподівання те що, що неможливо досконалість у іншій людині, заохочують нас як до охолодженню, а й огиду до колишнього предмета пристрасті, і ми не шкодуючи кидаємо його й біжимо вперед шукати нової досконалості...

Нікого я ніколи не любила, а тебе люблю. А ще, я люблю волю, Лойко. А волю я люблю більше за тебе.

Ніхто з нас не знає, що він може забути і що ні. Усі ми маємо забути багато. Інакше ми з таким самим успіхом можемо залишитися тут і померти.

... У шлюбі є певні взаємні обов'язки - як не крути, а шлюб - та ж угода.

Він хлопчик, і йому на свою репутацію, само собою, начхати. Але ж ти дівчина. А репутація дівчини, особливо такою гарною, як ти, справа тонка.

... Він лише тому дійшов цього висновку, що ніколи не вмів самостійно розібратися у своїх здібностях і, позбавлений керівництва, захоплювався всякою новою пропозицією, радіючи змоги позбутися важкої необхідності думати.