Мало хто з нас може винести тягар багатства. Звісно, ​​чужого.

Коли товаришуєш з кимось, треба приймати його таким, яким він є, разом з усіма його премудростями та заковирками.

Не може людина по-справжньому розділити чуже горе, яке не бачить на власні очі.

Дивно, як легко забувається все, окрім запахів.

Кожен механізм має своє призначення. Наприклад, веселити людей, як іграшки Джорджа, або показувати час. А що, коли з людьми так само? І коли людина перестає розуміти своє призначення, вона ламається. Як годинник.

... одна якість характеру зовсім не виключає будь - якої іншої якості. Вони можуть сусідити поруч один з одним, і добрі, і жахливі.

Маленьку дитину можна взяти на руки, притиснути до себе і хоч так вибачитися. З дорослими важче: слово сказано, назад не візьмеш, і ранить обох.

Варто вам щось не зрозуміти, ви одразу оголошуєте це нісенітницею. А може, вам просто не вистачає розуму?

У деяких випадках залишитися друзями - безнадійний безвихідь.

У житті все просто: щастя цілком залежить від везіння та від генів. Все зводиться до генів і везіння. А якщо замислитись, то й гени — це питання везіння.