Джон Стейнбек. Зима нашої тривоги
Немає нічого жахливішого за те, що ми можемо навіяти собі самі.
Немає нічого жахливішого за те, що ми можемо навіяти собі самі.
Звісно, слава – гарна річ, але й вона має свої незручності. Прощай, спокійне життя! Кожен ледар вважає своїм священним і невід'ємним правом знати краще за ваше, про що ви думаєте, що любите і чого хочете.
Війна - це коли за інтереси інших гинуть абсолютно невинні люди.
Звичайно, з обивательської точки зору, будь-яку книгу і справді читати набагато довше, ніж подивитися по телевізору кіно або перегорнути журнал коміксів. Все-таки читання — це особлива форма життєдіяльності, яка вимагає перебувати в тексті надто довгий час.
Не має значення, з чого ви починаєте, - ви завжди повернетеся до самого себе.
Фальш і лицемірство справляють більше враження, ніж істина.
Бувають хвилини, коли хочеться, ні на що не дивлячись, повалитись на підлогу і спати.
Інтелект, по суті, — пристрасть, і це прагнення пізнання набагато цікавіше і стійкіше, ніж, скажімо, еротичне прагнення чоловіка до жінки.
Часто слова, що визнані служити розрадою, анітрохи не втішають.
Бог не любить акторів. Це має йти від душі. Я, мабуть, не повинен був вам цього говорити, я суперечу сам собі, але є один приклад анонімної благодійності в моєму кварталі до старих людей. Коли йде сніг, я розчищаю їхні стежки, а вони не знають, що це я. Я не хочу, щоб мене поплескали по плечу, я просто наводжу приклад. Якось мені буде 75, і хтось зробить це для мене. Я, мабуть, заплачу від розчулення.