Навіть якщо немає жодного зрадника, люди його все одно відшукають.

За тебе я не турбуюся, такі як ти завжди гаразд, щоб з ними не відбувалося... Швидше я турбуюся за тих, хто з тобою ще колись зв'яжеться...

— Люди ні про що не кажуть.
— Ну, як це може бути!
— Так Так. Ні про що. Сиплють назвами — марки автомобілів, моди, плавальні басейни і додають:«Як шикарно!» Всі вони твердять те саме. Як тріскачки. А в кафе включають ящики анекдотів і слухають ті самі старі гостроти або включають музичну стіну і дивляться, як по ній біжать кольорові візерунки, але все це абсолютно безпредметно, так — переливи фарб.

Як тільки дівчина стає на підбори, у неї тут же трапляється щастя в житті. Це закон.

Всім відомо, що якщо поєднати разом вісім кольорів веселки, то вийде білий колір. Але кожен, хто бачить, знає: чорнота також складається з восьми кольорів...

Настає момент, коли діти самі стали батьками, відчувають бажання дізнатися, від кого вони походять, але могили не відповідають. Ніколи.

Відповіді зайвими точно не бувають, а питання цілком.

Він ризикне чим завгодно і будь—коли, тому що занадто мало знає, щоб боятися.

Я дурний. Я тільки весь час чогось хочу, весь час за щось чіпляюсь. За моє жалюгідне життя. За мою лайнову роботу. За шведські меблі.

Люди, яким завжди ніколи, звичайно нічого не роблять.