Дитина, яка визначила пам'ять як«те, чим забувають», була не така вже й неправа.

Ми не стільки потребуємо допомоги друзів, скільки впевненості, що ми її отримаємо.

— Пам'ятаєш ту жінку в магазині? Ти не спробувала їй допомогти.
- Я же сказала. Це не наша справа.
— Коли одна людина ображає іншу, хіба це не наша справа?
— Я розумію, що ти говориш, але що я могла зробити?
— Якщо всі так думатимуть, то хто ж тоді подбатиме про тих, хто не може постояти за себе сам?
— Що я мала робити? Це могло скінчитися насильством.
— Є речі страшніші за насильство.
- І що ж це?
- Байдужість.

Якщо людина з револьвером зустріне людину з гвинтівкою, то людина з револьвером — небіжчик. Старі мексиканські приказки.

- Життя - штука сувора, - прошепотів він. — Іноді треба вміти стріляти першим.

Скільки книжок, стільки і різних життів проживеш.

На щастя, насильство — не крайній захід. Крайній захід - шантаж.

Багато доброго можна зробити, якщо в тебе гарний настрій.

Невпевненість – штука заразна.

Жінка завжди залишається жінкою. І їй часом до крику, до биття головою об стінку хочеться кохання, ніжності, тепла. І хочеться мати найближчу і рідну істоту – дитину.