І ось я стою на трапі і виглядаю франтом у твоєму пальті. І все чудово: я збираюся зійти. Рішуче. Без вагань. Мене зупинило не те, що я побачив, Максе, далеко не це, ти розумієш, а те, чого я не побачив. У цьому величезному місті було все, крім краю. Його не було. Я так і не побачив, куди все йде і де все кінчається.

Іноді світло народжується в темних глибинах.

У людині, яка нам по—справжньому дорога, нам дорого все — навіть її недоліки. Без них він не був би собою, а отже, не мав би тих якостей, які прив'язують вас до нього.

Скажімо так: 99 відсотків усіх східних єдиноборств це фуфло. Все виглядає дуже красиво, але зовсім не працює. Якщо на дівчину вагою 45 кілограмів нападуть, все, що вона може зробити, — це вдарити щонайменше в одну з трьох точок: очні яблука, пах або гомілка. І в цей момент треба давати деру.

Жінкам нічого не треба пояснювати, із ними завжди треба діяти.

Іноді треба потрапити до чужого світу, щоб дізнатися, чого не вистачає у твоєму власному.

Військова промисловість насправді є найбільшою небезпекою для людства. Вона  — чорна рушійна сила, прихована за націоналізмом, що всюди поширюється.

Важко бути тільки знайомим людини, про яку ти знаєш, що вона без вагань віддасть тобі, якщо в цьому буде необхідність, власну нирку.

Не давайте сідати вам на шию, і тоді життя набуде нових тонів і, можливо, досягне гармонії.

Деякі речі відбуваються не з власної волі. Відбуваються вимушено.