— Золотце моє, — нарешті промовила бабуся, — а ти не шкодуєш, що до кінця життя тобі доведеться залишитися мишкою?

— Я зовсім не думаю про це, — відповів я. — Хіба це важливо, хто ти і як виглядаєш, поки тебе люблять?

Коли біль трохи притупиться, і спогади втішають.

Сидиш собі на дивані у своїй квартирі, хочеш – у трусах, хочеш – у костюмі клоуна, та хоч голий сидиш. Тикаєш у кнопочки на клавіатурі або на екрані і начебто спілкуєшся. Задаєш питання, відповідаєш на чужі, свою думку висловлюєш, жартуєш, смієшся… Тільки смієшся як? Дві кнопки натиснув: двокрапка та дужки – рахуй посміявся, а для особливо лінивих можна навіть одну натиснути – список твоїх емоцій на екрані. Смайли, посмішки, колобки з прапорцями. Тільки це не ти посміхаєшся – це ці колобки сміються. Їм весело, вони радіють, обіймаються, цілуються, катаються по підлозі від сміху. Це вони там, у своєму віртуальному світі. А двоє сидять біля моніторів і думають, що це їхні емоції.

Чим довше чекатимеш, тим більше днів ти втратиш назавжди.

Якщо віддаєш комусь частинку свого серця, то ця людина починає повністю позичати твої думки і ні для чого іншого вже не залишається місця.

Чоловік стає злим у двох випадках: коли голодний і принижений, а жінка лише в одному: коли не має любові.

Закони працюють там, де від одного слова«закон» люди встають по стійці«смирно».

Найдивніше — чому у світі, де є війни, голод, хвороби, жорстокість, зґвалтування, хтось переймається тим, що ми робимо в нашому особистому житті після 18 років?

— Немає  нічого більш оманливого, — сказав Дарсі, — ніж показна скромність. Під нею часто ховається байдужість до сторонніх думок, інколи ж і замаскована похвальба.

Трудний перший крок

І нудний перший шлях.