Олександр Сергійович Пушкін. Руслан і Людмила
А дівчині у сімнадцять років
Яка шапка не причепиться!
А дівчині у сімнадцять років
Яка шапка не причепиться!
Відчай – ось причина. Воно штовхає на шалені вчинки. Всі зневірилися і з глузду з'їхали.
Краса в очах дивиться. Є люди, здатні відкрити безліч очей. Хтось сказав:« Очі — дзеркало душі». Так що ми дивимося в очі, щоб побачити природу душу. Часом, коли ми дивимося в очі, трапляється, що ми бачимо очі, очі…, в яких не видно душі, лише темрява. І ми дивуємось, де ж краса? Нема краси в очах без душі.
На похороні завжди несуть ту саму нісенітницю. Кажуть, яким ти був милим, чудовим і повним життя, і що прийшов твій час, і шляхи Господні несповідні. Ніколи не скажуть нічого поганого. Ти можеш бути хоч гігантським лайном в унітазі, і все одно запахнеш трояндою.
— Що це ви робите? Ще щось вигадали?
— Так, я ж божевільна. Як приємно, коли дощ падає тобі на обличчя! Я люблю гуляти дощем.
— Мені б не сподобалося, — відповів він.
— А може, й сподобалося б, якби спробували.
- Я ніколи не пробував.
Вона облизнула губи.
— Дощ навіть на смак приємний.
— Завжди хочеться щось пробувати. - сказав він. — Хоч раз, та спробувати.
— А буває, що й не раз, — відповіла вона.
Інші люди можуть, самі того не знаючи, роками служити джерелом світла в житті інших людей, тоді як їхнє власне життя йде іншими, прихованими від очей шляхами. І так само людина може стати демоном, раковою пухлиною для когось, кого він ледве пам'ятає, а може, і взагалі не знав особисто.
Якщо ти плюнеш у колектив — колектив утреться, якщо колектив плюне в тебе — потонеш.
Будь-яка закохана впізнає себе в Русалочці Андерсена, яка через кохання змінила свій риб'ячий хвіст на жіночі ніжки, хоча ступала при цьому немов по ножах та голках.
Миру не буде, поки ми віддаємо слабким вовкам!