Читання, як і секс у його найпоширенішому вигляді, вимагає двох партнерів – автора та читача. Ці партнери абсолютно необхідні один одному. Щоразу, коли ми беремо в руки книгу, ми готуємо себе до нових солодких, а часом і важких переживань, а коли їх не знаходимо, то з розчаруванням відкладаємо убік тому. Читаючи, ми ростемо, поступово доростаючи до всього кращого, що можна висловити за допомогою алфавіту.
Ваші принципи, за якими ви будуєте своє життя, хороші для вас самих. Іншим людям корисно дозволяти жити за їхніми принципами.
Життя виходить далеко за межі формальної логіки. Тому не варто дивуватися, що жінки, що інтуїтивно розуміють світ , іноді здаються нелогічними.
Хороша сварка — це як віником витрусити половину стосунків.
Ти вибрався з бруду в князі,
але швидко князем стаючи....
Не забудь, щоб не наврочити....
Не вічні князі-вічна бруд....
На кожному кроці доводиться чимось жертвувати, з чимось упокорюватися і пригнічувати, пригнічувати в собі недоречну жагу гармонії. А коли щасливі збіги таки трапляються, очікування виправдовуються, прозріння буває ще гіршим, бо ці трепетні збіги виявляються хибними, підробленими.
Тільки познайомишся з доброю людиною, як з'ясовується, що його улюблене заняття читає твої думки.
Чому дитячий світ простий і зрозумілий, у ньому все дозволяється, а у світі дорослих одні заборони? Заборони на справжні почуття, на фантазії, на сміх у той момент, коли тобі хочеться сміятися, а не коли це можна або ти мусиш, у стилі тупих ситкомів.
Дитина відкрита всьому новому, йому все цікаво. Але ми дорослі змалку його огороджуємо і забороняємо: не можна, почекай, ти ще маленький, не твого розуму справа, підростеш — дізнаєшся.
Діти тицяються в усі кути, як сліпі кошенята, нічого не розуміючи. Сотні разів поранившись про них, нарешті розуміють що до чого і стають дорослими, переповненими комплексами та страхами.