Ні в чому люди так часто не помиляються, як в оцінці власних уподобань.

Ми мудрі розлуками.

Дивне відчуття, коли насправді щось відбувається так, як ти собі це уявляв.

Шляхетне«Я не хочу» не має гіршого ворога, ніж боягузливе, брехливе«От якби я захотів!..».

Нічого не вдієш, люди рідко бувають задоволені тим, що вони мають, їм подавай все нове та нове, і так без кінця.

Добрим завжди погано!

Усі люди мають страхи. Навіть коли одні йдуть, їхнє місце приходять інші.

Яка тонка грань між страждаючим генієм і незграбним неприємним хлопчиком, якого не люблять дівчатка!
(Є по—справжньому тонка грань між змученим генієм та незграбним хлопчиком, який не може спілкуватися з дівчатками через свій бридкий характер.)

Іноді малодушність — єдиний вихід. До певного часу людина може терпіти, а потім буде рятуватися втечею, якщо тільки не знайде, кого б втекти замість себе.

Якщо ти любиш когось, то хочеш, щоб він залишився. Але іноді того, хто нам небайдужий, треба просто відпустити.