Єдине, що має всі права — це почуття. Якщо з нього опаде листя, якщо зламається стебло або воно зів'яне, не допоможуть жодні скарги, і ніякі суперечки, і ніяка добромисно-жорстока і пом'якшувальна брехня.
Цвях, що стирчить вгору, виділяючись із загального ряду, неодмінно заб'ють назад.
На мою думку, безглуздо, коли люди намагаються приховати свій вік і виглядати молодше, ніж вони є насправді. Відмовлятися від своїх років це все одно, що відмовлятися від себе самого.
Я не знаходжу собі місця. Надто повірила, що воно є, і ось тепер, коли цього місця не стало, жодне інше мені не підходить. У кільці його рук, поряд з ним біля монітора, у куточку його малюнків, у його серці, у його житті. Очевидний вихід – шукати собі місце над чужої, а своєму житті. Але її поки що не існує – без нього.
Справжні імена розповідають історію речей, яким належать.
... я раптом зовсім несподівано розумію, чим пахнуть наші сльози. Морем. Виходить, воно всередині кожного з нас?
Іноді я вражала його терпіння. Чекати, доки подорослішаю. Відпускати мене на всі чотири сторони, а за моєї щасливості — і в рай, і в пекло. Інший давно вже перекинув би дівчину, що упирається, через плече і відвіз у свій будинок. Тільки нічого хорошого з цього не вийшло б, тільки поділило б нас ще сильніше. А цей терпить, знає ж, мерзотник, що зламати мене не вдасться. Захочу, сама прийду.
А я захочу. Якось захочу. Кожному потрібен будинок і ті, хто любив би. І мені потрібний. Він потрібен. Дуже.
Творчі люди, як відомо, все не від цього світу, і чим вони геніальніші, тим гірше у них справи з головою.