- Будь-яка еліта - це мерзотно...
- Ну, вибач! Ось якби ти сказав:«будь -яка еліта, що володіє долями і життями інших людей, – це мерзотно», – ось тут я б з тобою погодився. А еліта в собі, еліта для себе – кому вона  заважає? Вона  дратує – до сказу, до шаленства! - це інша справа, але ж дратувати - це одна з її функцій... А повна рівність - це болото, застій. Спасибі треба сказати матінці-природі, що такого бути не може – повної рівності.

Життя дає лише один дубль, якщо він вийшов погано – з цим доводиться змиритися.

Буває зарозумілість доброти, що має вигляд злоби.

Я вірю в енергію наївності — вона  згортає гори і стає запорукою життєвого успіху.
Нас ведуть прості почуття: інтерес, цікавість, потяг до іншої людини. Все найкраще в нас просто, а не складно.

Правду тобі скажу, не розумію я цих метеорологів.
Ну, скажи на милість, навіщо вони пророкують то бурю, то дощ? Ну, хто їх просить?

Друг - той, чия зрада викликає найбільше подив. (Друг - це той, чия зрада стає для нас найбільшим сюрпризом)

Знаєш що? Впустити когось у своє життя - значить зруйнувати стіни, які ти збудував для власного захисту, а не чекати, поки інші ці стіни проломить!

Тут з образами така штука виходить... Їй боляче вона  ображає тебе. Тобі боляче - ти ображаєш її. Їй ще болючіше – вона  знову ображає тебе. Хтось повинен першим зупинитися, прийняти удар і не відповісти, або – глухий кут. А хто має рацію – хто винен, у цій ситуації не має значення. Це проблеми не вирішує.

Можливо, життя не зводиться до одного кохання, але ця думка відвідала їх не раніше, ніж вони одружилися.

Бувають хвилини, коли ми пропонуємо безглузді пояснення і висуваємо абсурдні вимоги, аби приховати свої справжні почуття.