Але щоб повернутися, треба спочатку прийти, а потім піти...

Так буває часто: варто подумати чи заговорити про когось, і він уже тут як тут, а ви й не підозрювали, що він так близько. Схоже, що саме його наближення змушує вас подумати про нього, а не випадковість, як вважають.

Кінець ХХ століття до повного зносу зачепив банальну істину, суть якої найкраще сформулював Ніцше в«Сутінках ідолів»:«Що не вбиває мене, то робить мене сильнішим». Але це повна нісенітниця. У всякому разі, у примітивному сучасному тлумаченні. Щоденне страждання нікого не загартовує. Воно виснажує, людину. Робить його слабким. Уразливим.

Дивним є не масштаб наших невірних прогнозів, а те, що ми про нього не підозрюємо. Це особливо турбує, коли ми вплутуємося в смертельні конфлікти: війни непередбачувані за своєю природою (а ми цього не знаємо).

Одним з найсильніших мотивів, що спонукають людей присвячувати себе мистецтву і науці, є прагнення уникнути повсякденності з її сірістю і нудьгою і скинути з себе кайдани своїх власних минучих бажань.

Вища освіта важлива для здобуття професії, але не для збивання колосальних станів.

... Людина зобов'язана залишатися людиною незалежно від цілей та кінцевого результату!

Він був гордий і з боязні, що з ним не привітаються, не вітався сам.

І не повіриш, що ця болотяна гадина здатна відчувати щирі почуття ; але, мабуть, на коров'ячому лайні теж ростуть квіти.

Ніщо не руйнує репутацію сім'ї сильніше, ніж суперечки через гроші.