Це справді найчастіше відбувалося навесні, хоча траплялося і під осінь, у такий час, коли все змінюється. Воно все цвіте або в'яне, води починають текти або замерзають, а ти раптом відчуваєш, що стаєш шовком, тіло твоє мнеться і в'ється, розгладжується і льне, не зрозуміти навіть, до чого чи до кого. Собі бачишся шовком, а ближнім своїм – сріблом, бо їм починає здаватися, що ти оточена непроникною прохолодою, твердою блискучою скоринкою, через яку не подряпатися. І тоді горе їм, ближнім, бо ти начебто й не чекаєш, але хтось має прийти і наблизитись, обминути кордон, не помітивши його, і за це зірвати всі квіти, Зібрати плоди і отримати всі призи, треба йому чи не дуже. А поки його немає, так легко і самотньо, що дивися того відлетиш, крок, інший, а потім думаєш, а навіщо я - ногами? адже летіти швидше, якщо вже я лише шовк, лише шарф. І безглуздо питати, які плани на літо чи«що ти робиш цієї зими» – хто, я? Нема чого розповісти, нема чим похвалитися, тому що серед ваших земних подорожей і ваших перемог немає  місця для мене, і я не маю жодного знання ні про себе, ні про майбутнє, крім одного, – а в мене скоро буде любов.

Часто в критичних ситуаціях людина, яка заплуталася по життю у своїх пріоритетах і уподобаннях, повертається до справжніх цінностей і навчається відокремлювати зерна від полови.

Коли претендент у диктатори зазнає поразки, він не відразу, не раптом втрачає прихильників та слуг. Особливо в тих випадках, коли в мозку цих людей надійно запроваджено впевненість у його всесильності. І потім, коли картковий будиночок влади розсипається, окремі валети та дев'ятки ще за інерцією продовжують триматися туза і виконувати його божевільні накази, навіть якщо вони розуміють їхню безглуздість.

Всі ми брехуни, коли нам є від цього користь.

Я взагалі не розумію, як можна з кимось порвати, хіба що за якийсь страшний злочин. Сказати«все скінчено» - це вульгарність і брехня. Ніщо не буває скінчено. Навіть якщо зовсім не згадуєш про людину, вона все одно живе в тобі. Якщо він щось означав для тебе, то означатиме завжди.

- Я намагаюся, навчаюсь, а якщо чогось не знаю, вдаю, що я в курсі.
- Навіть прикидаючись, можна багато чого навчитися.

Біль потрібно просто її пережити. Сподіватися, що вона сама пройде; сподіватися, що рана затягнеться. Рішень немає, немає легких відповідей. Треба вдихнути глибше і чекати поки тебе відпустить. Найчастіше з болем можна впоратися. Але іноді біль пронизує тоді, коли її зовсім не чекаєш, б'є нижче за пояс. І не підвестися.

Думка про те, що успіх рівноцінний щастю, дратує мене. Смішно всерйоз думати, що якщо ти успішний, значить у тебе є імунітет до повного спектру людських переживань.

Розчаруватися завжди встигнемо. Ми регочемо як одержимі і відразу впадаємо в тугу. Ось так і живемо.

Шлюб… у-у яка важка справа! Біда в тому, що одні ті й не думають, що таке шлюб, які вступають до нього, тобто після того й роздумають на дозвіллі, та пізно: це все febris erotica.