Володимир Ілліч Шарпатов

На нас ходили дивитись, як на звірів у зоопарк. Зберуться мулли, сядуть і дивляться. Наче ми й не люди. Іноді охорона провокації підлаштовувала. Хтось із талібів ніби випадково«забував» автомат у такому місці, куди ми могли дістатись. Але я наказував чоловікам не чіпати. З одним«калашем» цю банду не перестріляєш, а нас запросто поставили б до стінки за спробу заколоту.

Докладніше

Фредерік Бегбедер. Романтичний егоїст

Кохання впливає на погоду. На вулиці дощ, ви маєте, переглядаючи записну книжку у своєму мобільному телефоні. Нарешті, сягайте прізвища жінки, про яку думали, і — оп! — натискаєте на зелену кнопку і залишаєте їй повідомлення:«Я сидів і думав про тебе», і ось уже серед хмар засяяло сонце, заспівали птахи під дощем, ви перетворюєтеся на закінченого ідіота, виконуєте балетну па, усміхаєтеся на кшталт Джина Келлі (тільки краще ), і перехожі навколо витріщаються в подиві... На вулиці може бути мінус дванадцять за Цельсієм, але ви подихаєте від задухи просто тому, що почули її голос на відповідачі.

Докладніше

Харукі Муракамі. Післятемрява

Я й сама часто про минуле думаю. Особливо тепер... І ось, що помічаю. Для того щоб жити, людині потрібні спогади, як паливо. Все одно які спогади. Дорогі чи нікчемні, суперважливі чи безглузді – всі вони просто паливо. Газетна реклама чи філософські трактати, брудна порнуха чи десятитисячні банкноти — для вогню, в який їх кидають, це просто папір. Не буде ж вогонь палати по-різному, завивши раз у раз:«О, Канта підкинули!» або«Ага, вечірні новини!» або«Ух ти, які цицьки!» Вогню все до лампочки... Отак і з нашими спогадами. Непотрібні, випадкові, непридатні, одноразові — все пригодиться, аби вогонь не погас...

Докладніше

Макс Фрай. Біле каміння Харумби

Немає нічого кращого, ніж ясний, сонячний весняний ранок... і немає нічого гіршого, ніж ясний, сонячний ранок у будь-яку пору року і в будь-якій точці Всесвіту — у тому випадку, якщо вам не дали виспатися.

Докладніше