Ти вчишся і стаєш мудрішим вже після того, як усе сталося. Це життя.
Зрештою, немає правильного або неправильного вибору — є тільки твій вибір і його наслідки. А все це і є твій безцінний життєвий досвід. Можливість підйому на новий рівень приходить із прийняттям себе. Пригнічення марно, ще й неймовірно шкідливо. Тому потрібно познайомитися із собою справжнім, прийняти себе, пробачити та намагатися стати кращим. Для себе самого насамперед. Ми прийшли у цей світ виключно для щастя. Тільки щаслива людина розповсюджує навколо себе добро.
... хочеш пізнати що-небудь - занурися в це з головою.
Це й жахливо. Ми набираємося розуму, ростемо, дорослішаємо, а потім настає старість. І якраз коли ми почали щось розуміти, коли ми ось-ось ухопили щось важливе, саме тоді нам уже не дано сил цим скористатися.
Ну, давай, махнемо рукою на будь-яку очевидність, на здоровий глузд, на свідчення власних почуттів і життєвий досвід і беззастережно підтримуватимемо міф.
Минуле, як і шафа: не слід залазити надто глибоко. Там завжди може ховатися монстр, готовий вкусити тебе.
Урок, який я витягнув і який слідую все життя, полягав у тому, що треба намагатися, і намагатися, і знову намагатися - але ніколи не здаватися!
Скільки завгодно можна записувати свій моральний досвід, можна навіть викладати його в школі, але для кожної молодої істоти ці слова будуть порожні доти, доки не наповняться його власним болем, соромом і смутком.
Не можна весь час вигравати – це нікому не під силу. Скажімо так, якщо життя — автострада, весь час їхати у найшвидшому ряду не вдасться. І все-таки я категорично не бажаю робити одну й ту саму помилку двічі. На помилках потрібно вчитися, отримувати з них уроки та застосовувати отриманий досвід на практиці.
Давно не живу планами. Вони не завжди здійснюються, адже в них беруть участь люди, що зриває будь-які гарантії. Ніщо ніколи не йде за планом. Краще вже імпровізація.