Вона тут мені каже: Все нормально. Тільки ти живеш своїм життям, а я твоїм. І коли ти йдеш, у тебе життя продовжується, а в мене закінчується.»

Життя це як довгий забіг, де деякі пари проходять всю дистанцію, а інші сходять на половині шляху.

Життя занадто коротке, щоб витрачати її на зневіру, і занадто багатогранне. У ній достатньо і приводів для радості та справ, які ніхто не зможе зробити, окрім тебе.

Якщо я зможу померти зі словами«Чудова штука – життя», – все інше можна не сприймати всерйоз. Треба навчитися, як батько, ставити на перше місце свою сім'ю, свій дім, своїх дітей, свій маленький світ.

Слухай уважніше, коли я займуся цією справою, стану на їхнє місце, я нізащо не дозволю грати з собою в ці ігри. Не дозволю витрачати свій час на це — життя надто коротке. І я ненавиджу нечесність і боягузтво.

Ви шукали скарб не там, де треба. Тільки життя має цінність і кожну його мить.

Людське життя починається і кінчається сльозами.

Життя надто коротке, щоб витрачати його на ненависть.

Ми робимо вибір лише один раз. Ми вибираємо бути воїном або бути звичайною людиною. Іншого вибору просто немає. Чи не на цій землі.

Я сама так влаштувала свою долю, мені нема кого звинувачувати. І ні про одну хвилину не жалкую.