— Добре, я зрозумів, це твоє життя, труни його далі. Я почекаю.
- Чого?
- Щоб сказати: "Я ж говорив"!

Вона почала здогадуватися, що його єдиною пристрастю були гроші, і їй це було не до вподоби, вона  сама до пуття не знала чому. Адже врешті-решт вона  цим користувалася.

Втомилася? А ніхто не казав, що буде легко. Хочеш досягти чогось? Значить викладайся на 100%, не шкодуй себе! Тільки тоді почне щось виходити.

Навіть найпростіша річ несла в собі частку чарівництва, але наш світ вважав за краще забути про це, задовольняючись нескінченними сірими буднями.

І взагалі, коли життя б'є тебе обличчям про стіл, це ще не означає, що ти набуваєш практичного досвіду.

Майбутнє — теперішнє... Ні  завтра. День порятунку людини – сьогодні.

Так вже влаштована людина, що навіть найкраще їй з часом приїдається.

Все у житті не вічне. Майже все.

Коли в тебе в руках чиєсь життя, це так підвищує тонус!

... Але найсильніше, найнищівніше — Біла Безмовність у його безпристрасності. Ніщо не ворухнеться, небо яскраве, як відполірована мідь, найменший шепіт здається святотатством, і людина лякається власного голосу. Єдина частка живого, що пересувається по примарній пустелі мертвого світу, він страшиться своєї зухвалості, гостро усвідомлюючи, що він лише черв'як. Самі собою виникають дивні думки, таємниця всесвіту шукає свого вираження. І на людину знаходить страх перед смертю, перед«богом», перед усім світом, а разом зі страхом – надія на воскресіння та життя та туга за безсмертям – марне прагнення полоненої матерії; ось тоді людина залишається наодинці з«богом».