А я раніше думав: скоро почнеться життя, зараз буде найцікавіше... а буквально нещодавно зрозумів: а воно вже йде... Років 15 як. Більше того, через 15 років вона  закінчиться... Стоп! А я ж маю ще щось зробити... встигнути, спробувати якось все ще... ааа!! А вона раз — і все... Ні, не в сенсі що я помру, а просто все найголовніше пройде... і я про це тільки згадуватиму.

... твоя душа належить лише тобі. Зроби те, що ти хочеш. Усі ми, кожен, творимо себе самі. І наприкінці життєвого шляху ми підносимо наші душі нашим Покровителям, наче ремісник — творіння своїх рук.

Теоретично Язон завжди керувався принципом: людина сама коваль свого щастя. Але практично зробити зараз щось здавалося неможливим.«Не проґавити момент! Не пропустив – добре. Упустив – справи твої погані».

Річка, хоч і текла так повільно, все ж таки була в русі, і від цього виникало сумне почуття швидкоплинності життя. Все минає, і якщо залишає після себе слід, то який? Кітті здавалося, що всі вони, всі люди на землі, подібні до крапель води в цій річці, що безіменний потік усіх тягне до моря. Коли все так минуще і мізерно, чи варто людям, роздмухуючи дрібниці до розмірів важливих подій, так мучити себе та інших?

Як тільки людину перестає радувати живе, вона стає мертвою.

Які хвилини були найважливішими у твоєму житті, дізнаєшся, коли вже пізно.

Життя дає лише один дубль, якщо він вийшов погано – з цим доводиться змиритися.

Легко пережити те, чого очікуєш і чого давно звик.
Тільки коли в твоє життя приходить несподіване, воно  стає цікавим.

Ложка життя, дві ложки життя. Стара, пом'ята, вищерблена, бляшана ложка, до країв заповнена чимось, що мало б бути солодким, але насправді переповненим гіркотою, чимось, що минуло і пішло, і чого ми навіть не встигли випробувати — нашим життям.

... ви знайдете чудовий світ. Так, він жорстокий, і так, у ньому трапляються втрати. Там вбивства, кровозмішення, глад і тлін — все це невід'ємно від цих історій, як без цього не буває і в нашому житті. Казковий світ – він справжній. У казці містяться чари, які не фальшиві; їх заклинанням викликається захист тих, кому землі загрожує найбільша небезпека.«Кроткі успадкують…» — як говорилося в одній із перших історій, що я чула в дитинстві. Тоді я повірила в це — вірю і зараз.