Життя минає і його не повернеш, але саме з цієї причини я й працюю не шкодуючи сил: можливість попрацювати теж не завжди повторюється. У випадку зі мною — і поготів: адже сильніший, ніж зазвичай, напад може назавжди знищити мене як художника.
Життя схоже на полуденний сон - недовгий, різнобарвний, спекотний. Вона звучить сміхом наших дітей, вона виливається сльозами за нашими померлими рідними. Вона пахне океаном, пустельним вітром, кукурудзяними коржами, м'ятним чаєм — усім, що нам не дано забрати.
Навіщо ж жити, якщо не дозволяти життю змінювати нас?!
Життя та Смерть. Смерть та Життя. Під вашою шкірою сонячне світло. За вашими очима — цвинтар. Ніч.
Просто спробуйте по-справжньому захоплюватися і радіти: подивитися очима туриста на своє власне місто, знайти новий маршрут, яким можна діставатися до звичних місць, або ще якесь просте задоволення. Не так уже й складно...
Школа не має нічого спільного із освітою. Це інститут контролю, де дітям прищеплюють основні навички гуртожитку.
… Я надто люблю літературу, щоб миритися в ній із сірістю, безкультурністю, з усім, що збіднює та усереднює нашу поезію… Я вважаю, що за віршами поета має бути ясно, що він безперечно любить, а що безумовно ненавидить. Тоді і до нього можна відчувати сильні почуття. І ще — поет повинен мати право на свої слова, на свої вигуки, декларації, заклики, а право це можна заслужити лише життям, що відповідає творчості…
Життя - квітка, що розквітає яскраво і зовсім зникає.
Люди у таких питаннях мінливі. Те, що вони раніше цінували, може втратити для них всякий сенс лише за одну ніч.
Тварина не допитується, у чому сенс буття. Воно живе. Живе заради життя. Для нього відповідь полягає в самому житті, в ньому і радість, і насолода.