І тоді я вирішив, що піднімуся на цю вежу, чого б це мені не вартувало, бо краще раз поглянути на небо і загинути, ніж вічно жити, не бачачи світла дня.

Якби я був сторонньою людиною, яка спостерігала за мною і за перебігом мого життя, я мав би сказати, що все повинно закінчитися безрезультатно, розтратитися в безперервних сумнівах, винахідливих лише в самокатуванні. Але, як особа зацікавлена, я живу надією.

Хоч сумно жити, мої друзі,
Однак жити ще можливо.

Прописна істина свідчить: не можеш змінити саме життя - тоді зміни ставлення до неї.

Життя це те, що ти будуєш, це твій кросворд...

Незалежно від того, ким Луї стане, він напевно не повинен упускати цю можливість. Навіть якщо він не дуже впевнений, як. Або з чого почати. Або куди це приведе. Або чого він хоче це привести.

Життя це як колода карт, а я не знаю, з якою ходити.

Чим більше часу людина живе в монастирі, тим важче йому піти, оскільки сама особистість людини занурюється в це середовище: з певними емоціями, переконаннями, світоглядом, стосунками. Життя«у світі», якщо воно  було, поступово забувається, стає чимось нереальним.

Ми всі стажери на службі у майбутнього... Ми стажуємося все життя, кожен по-своєму. А коли ми вмираємо, нащадки оцінюють нашу роботу та видають диплом на вічне існування.

Ми повинні бути поінформовані, ми повинні бути спортивнішими, чи що, у своєму інтересі... Дізнатися, уточнити! Не тупо лежати або сидіти, а уточнювати, цікавитися чимось. Ну якось жити у цьому світі... не існувати, а жити.