Михайло Юрійович Лермонтов. Мцирі
Я мало жив і жив у полоні.
Таких два життя за одне,
Але тільки повне тривог,
Я проміняв би, якби міг.
Я мало жив і жив у полоні.
Таких два життя за одне,
Але тільки повне тривог,
Я проміняв би, якби міг.
Усвідомте те, що ви«живете не заради чогось», а просто«живете».
Наскільки ж легше жінці відбутися, ніж чоловікові! Правильний розрахунок, і тільки.
Раніше я тільки здогадувався, що життя в мене буде не таке, як у всіх, а повне чудес. Відтепер я знав напевно: життя і є диво.
Коти якийсь час дозволяє кошеням смоктати молоко, а потім поводяться з ними так, ніби це вороги. Я ще недостатньо виріс, щоб стати ворогом моєї матері, але я вже досить дорослий, щоб бути їй байдужим.
Це відбувається кожен день, кожну хвилину. Кожне рішення кожен вдих відкривають перед нами одні двері і закривають інші. Як правило, ми просто не помічаємо цих дверей. І лише зрідка...
Цікаво все-таки, до чого погано в матеріальному відношенні живеться всім художникам — поетам, музикантам, живописцям, навіть найудачливішим... Усе це порушує вічне запитання: чи все людське життя відкрите нам? А раптом нам відома лише та її половина, що закінчується смертю.
У житті бувають моменти, коли ти розумієш, чого втрачаєш.
Сумно вільної пташці жити у золотій клітці. Але жити в тісній і убогій клітці ще сумніше.
Так, я хірург. Мені часто доводиться робити людям боляче, щоб потім їм жилося добре.