Провести все своє життя в страху, так і не здійснивши жодної мрії, ось що жорстоко. Працювати в поті чола за гроші і думати, що вони дозволять купити речі, які зроблять вас щасливими, — ось що страшно.

Життя має принцип ескалатора. Ми заглядаємось тільки на тих, з ким нам не по дорозі.

Жити можна лише тоді, коли ти забудеш, що помреш. Смерть не заслуговує на те, щоб про неї думали.

Життя подібне до повільно поточної річки. Все в ній постійно, все тече, все змінюється, все зникає.

Своє життя - ось що найголовніше.

майбутнє починається сьогодні, не забувайте.

Крок вперед, два тому, одні відмовки з вибаченнями, і завжди є вагомий привід, щоб заборонити собі жити сьогоднішнім днем.

Те, що відбувається в цьому підломі світі, мучить мене і наводить жахливу тугу.

Напевно, у кожного в житті буває таке літо, коли ходиш по землі, наче літаєш небом.

З усіх руїн найважче споглядати людську руїну.