Життям треба ризикувати неодмінно, інакше що ж це за життя, це якесь безглузде спання та обжирання.

Життя тривало, але це було не їхнє життя!

Чи у всіх є доля, чи ми летимо по життю, як пір'їнка на вітрі?

Є щось гірше, ніж життя з тобою, це життя без тебе.

Життя, як коня, тримай за узду,
Не охай і не ахай.
Якщо тебе посилають ***у,
посилай усіх на ***!

Чому нам увесь час так хочеться вірити, що ті, хто з іншими злі, брехливі, підлі чи примхливі, з нами неодмінно будуть добрими, чесними та великодушними?

Життя і смерть такі непередбачувані, такі близькі один до одного. Ми існуємо, не знаючи, хто наступний покине цей світ.

... Іноді П'єр згадував про чутну їм розповідь про те, як на війні солдати, перебуваючи під пострілами в прикритті, коли їм робити нічого, старанно вишукують собі заняття, щоб легше переносити небезпеку. І П'єру всі люди представлялися такими солдатами, які рятуються від життя: хто честолюбством, хто картами, хто писанням законів, хто жінками, хто іграшками, хто кіньми, хто політикою, хто полюванням, хто вином, хто державними справами...

Зрештою людське життя і взагалі життя на нашій планеті припиниться: земне життя – лише спалах; вона  – ступінь у процесі занепаду Сонячної системи.

Я намагаюся не думати про своє життя, тому що я не маю  життя. Мені потрібна терапія.