Людині не дано повністю пізнати життя, хоч би як він намагався. Нам здається, ми розуміємо, що як і чому влаштовано. Але кожен новий день його серпантини та розв'язки доводять протилежне – ми завжди за партою. І єдине завдання – любити життя.

Людина, що перенесла горе , змінюється раз і назавжди, весь її спосіб думок зазнає неминучої катастрофи.

... Не має значення, що хтось говорить чи робить... Ти сам маєш бути бездоганною людиною...... Нам потрібен весь наш час і вся наша енергія, щоб перемогти ідіотизм у собі. Це те, що має значення. Решта не має жодної важливості.

Не варто«склеювати розбиті горщики» — треба просто жити, жити справжнім, хоча воно ніколи не буває таким, яким ми його задумали.

Смерть жахлива, але свідомість того, що ти житимеш вічно і ніколи не помреш, була б ще страшнішою .

Спокійне, корисне та цілеспрямоване життя – це саме те, чого слід прагнути.

Ви знаєте, люба, що таке гівно? Так воно порівняно з моїм життям повидло.

Мені не дано жити нормальним життям, тоді доводиться вигадати своє, ненормальне.

Часом сиджу тут, зовсім шалений, і думаю про себе:«Взагалі-то твоя робота – сидіти тут і писати наступну книгу. А міняти світ – це справа інших...», а потім я приходжу до тями з вигуком:«А ось і ні!»...

Жити - це добре. Навіть коли отримуєш удари. Аби мати можливість бити у відповідь. Справжнє життя є спосіб існування, що дозволяє завдавати ударів у відповідь.