Треба тьмяніти й облуплюватись удвох. Тільки в цьому є сенс, а більше ні в чому.

Життя не буває цілком щасливим або нещасливим. У ній є і ранок, і ніч, і світлий, і темний.

Дивно влаштоване життя - ти чекаєш чогось, і тобі здається, що очікування це триває цілу вічність, а коли бажане приходить, все, чого тобі хочеться, це тихенько заповзти назад, в той час, коли зміни ще навіть не наступили.

— Знаєш це, коли тебе оцінюють за найгіршим вчинком у твоєму житті?

Ласкаво просимо в реальне життя! Вона  досить паршива, але ти втягнешся!

Ніхто ні в чому його не дорікав, але загальне мовчання було промовистіше за будь-які слова.

— Зважись дожити до кінця тижня. Усміхайся тому, що живий, і це головне. Потім повторюй це наступного тижня.
— Значить, прикидатись?
— Я називаю це професіоналізмом. Зроби це правильно, з усмішкою, або не роби взагалі.

В наш метушливий, в наш тривожний вік
Ми насолоджувалися життям - я і ти,
А нині просто жалюгідний наш ковчег,
Наш вантаж вичерпався, і трюми такі порожні.

І наше життя земне
Залежить, як завжди,
Від примхи суду,
Чинимого наосліп злою долею.
Але по суті своїй
Ідемо ми всі протореною стежкою,
А дні біжать чередою.
Душа надіями себе живить,
Щоб життя було милішим.

— Обійми мене, мені тільки зараз це потрібно. Цей жест стародавній, як саме людство, і значить він набагато більше, ніж просто дотик двох тіл. Я обіймаю тебе - значить, від тебе не виходить загрози, я не боюся підпустити тебе зовсім близько - значить, мені добре, спокійно, і поряд зі мною той, хто мене розуміє. Кажуть, кожен щирий і сердечний обійм продовжує нам життя на один день.