Життя – це забіг на довгу дистанцію. Чи не спринт, а марафон. Людина, яка забула врахувати цю дрібну деталь, подібна до мисливця, який безглуздо випустив усі заряди в синицю, що стрибає по гілках, виявився потім з порожнім магазином перед шістьма голодними вовками.

Варто почати замислюватися про те, хто і чого заслужив, і решту життя ти проведеш, оплакуючи кожну людину в цьому світі.

Потрібно жити так, щоб не боятися смерті і не бажати її.

Запам'ятай цей день, молодший брате. Сьогодні життя прекрасне.

Життя, формуючи душу, руйнуватиме тіло.

До середини життя в кожному з нас накопичується потреба у втішенні. Якою б не була добра доля, втома і втрати неминуче залишають сиру туманну суспензію, яка згодом піднімається до горла, караючи нас серцевою тяжкістю і нестерпним кашлем. Від цього, напевно, є різний порятунок, але мені відомий один спосіб: треба якось дістатися океану.

Почніть шукати в житті хороше, і вона пропонуватиме вам його все більше і більше.

Треба тьмяніти й облуплюватись удвох. Тільки в цьому є сенс, а більше ні в чому.

Життя не буває цілком щасливим або нещасливим. У ній є і ранок, і ніч, і світлий, і темний.

Дивно влаштоване життя - ти чекаєш чогось, і тобі здається, що очікування це триває цілу вічність, а коли бажане приходить, все, чого тобі хочеться, це тихенько заповзти назад, в той час, коли зміни ще навіть не наступили.