Людина не завжди повинна чогось прагнути. Трапляються дні, місяці, роки, коли просто живеш: виконуєш роботу, гуляєш вулицями, готуєш їжу, зустрічаєшся з друзями. І добре б у цьому повсякденності знайти баланс – чути у собі життя та відкривати нові світи, не схожі на твої минулі.

Звикнувши до доброти і постійно оточуючої його турботі, улюблена дитина важче пристосовується до життя, яке за межами будинку виявляється зовсім не таким простим і приємним, як у сім'ї.

Я намагаюся побудувати Лондон довкола себе, брате.

Потрібно бігти з усіх ніг, щоб тільки залишатися на місці, а щоб кудись потрапити, треба бігти щонайменше вдвічі швидше!

Невиправна тільки смерть, а все інше можна виправити!

Настане день і тобі доведеться вирішувати, куди йти. І одразу треба йти туди, куди ти вирішив. Негайно. Ти не маєш права втрачати жодної хвилини. Тобі цього не можна.

Іноді людина роками існує без руху, як нежива, а потім ніби ціле життя втискається в одну годину.

Дух свята зберігся у серцях людей, але зник із пісень.

Нічого не буде розпливчасто, невизначено, безхребетно добре, коли« добре» падає з неба.
Нічого не буде гаразд просто так.
Нічого не утворюється так і само собою. Правда написана на воротах Бухенвальда: "Кожному своє".
Кожен завжди отримає своє.
Не рано, не пізно, але в найвірніший момент кожен отримає те, що він заслужив.
Бреши собі чи не бреши.

Миттю - це ніщо, твоє життя - теж ніщо. Будь-який часовий проміжок менше десяти тисяч років – ніщо.