Коли людина перестає вірити в себе, вона починає вірити у щасливий випадок.

Видовище християн, що плямують себе мерзотностями, яких не сміли дозволити собі неосвічені язичники, змушує мене визнати вік  наш — стоком усілякої гидоти всіх інших століть.

Безвихідних положень немає. Але є положення, які немає  ніякого входу.

Досвід безцінний, погано, що за нього доводиться платити власною молодістю.

Я заплатив життям за свою роботу, і вона коштувала мені половини свідомості.

— Білле, ви маєте«Туманну діву» двадцять три роки. Скажіть чому мене не призначають телеведучим?
- Дружище, я не хочу проблем.
— Хіба я лисий? Мої зуби гнили? Або, подібно до водоспаду, моє життя йде в мене з-під ніг і летить до чортової матері?!

Який сенс ганятися за щастям, якщо не можеш роздивитись його прямо в себе під носом?

Життя вимірюється не кількістю днів, годин і хвилин, а тим, що ти встиг зробити за час, відведений тобі на землі.

— Рінсвінде, я знайома з тобою лише годину, але мене дивує, що ти прожив навіть так довго!
— Так, але мені це все-таки вдалося! У мене начебто талант до виживання. Запитай будь-кого. Я до цього навіть звик.
- До чого?
- До життя. Звик до неї з раннього віку, і не хочу кидати цю
звичку.

Щоб написати історію свого життя, треба спочатку прожити це життя.