Борис Акунін. Чорне місто
Коли поруч є хтось, перед ким можна не вдавати, нічого з себе не зображати - це велика удача.
Коли поруч є хтось, перед ким можна не вдавати, нічого з себе не зображати - це велика удача.
Хтось одного разу сказав мені, що мій ангел-охоронець напевно дуже добрий і любить працювати понаднормово!
А десь далеко-далеко, в зовсім іншому світі, хтось нерішуче взяв у руки музичний інструмент, що відгукнувся луною на ритм його душі.
Вона ніколи не помре.
Вона тут, щоб бути.
Часто в спробі уникнути негативних наслідків і почуттів ми боїмося робити важливі кроки і тягнемо з ухваленням рішення, намагаючись відволіктися. Тому що хочемо бути в безпеці і відчувати лише приємні емоції. Подібна втеча може і приносить полегшення зараз, але в довгостроковій перспективі все лише ускладнює, бо втрачається контроль над ситуацією. І людиною згодом рухає мотив відволікання, ніж необхідності зайнятися рішенням.
Людина проживає три життя. Перша закінчується із втратою наївності. Друга — із втратою невинності. А третя — із втратою самого життя.
Ми повинні жити серцем, незалежно від того, що ми робимо – чи пишемо музику, граємо, працюємо – треба робити це із серцем, і це буде правильно.
Але хіба хтось може все життя спати один? На це здатні лише небагато людей, яких покликання чи біда відірвали від людей, ті, що щовечора лягають у ліжко удвох зі смертю.
Подивись на себе в дзеркало і скажи: ти цього гідна. У тебе одне життя, ну так проживи його, йди за мріями. Іди з роботи, кинь школу, скажи бойфренду, що він невдаха, і просто зачини двері. Це твій час, і це твоє життя. І мрій побільше, це обходиться найдешевше, гаразд?