Ніхто тобі не скаже, яким має бути життя, Перрі. Світ не ідеальний, і не сподівайся, що колись він таким стане. Він такий, який є, а як у ньому жити – вирішувати тобі.

Наше життя не можна судити за останніми роками...

Ось так ми і живемо зараз, кожен сам собою, зі своїм життям.

Це жорстокий світ... і кохання не може захистити від нього. Вона  може лише залікувати нанесені рани.

Ти пишеш своє життя не словами. Ти пишеш її вчинками. Не важливо те, що ти думаєш. Важливо лише те, що ти робиш.

— Все буде гаразд.
— Все буде добре, правда?
- Так, а що?
— Просто це лайнова брехня, яку люди кажуть один одному, щоби не розкиснути.

Тому що для гідного незалежного життя людині потрібна вісь, на яку він міг би спертися.

Пізнання істини веде до нестерпного для людини аварії ілюзій, фікцій, помилок, без яких немислиме життя.

Ми проводимо все наше життя, намагаючись запобігти смерті. Харчуємося, винаходимо, любимо, молимося, боремося, вбиваємо. Але що ми знаємо про смерть насправді? Лише те, що ніхто не повертається. Але в житті бувають ситуації, миті, коли розум переживає свої бажання, свої уподобання. Коли ваші звички живуть у ваших снах. І коли втрати...
Може, смерть — це дар. Як ви думаєте?

Не звертай ні на кого уваги і якщо думаєш, що можеш стати щасливим, не втрачай цього шансу і будь щасливим. Як я можу судити з власного досвіду, у житті таких шансів буває раз, два – і обчевся, а проґавивши їх, шкодуєш потім усе життя.