— Любите краєвиди?
- Взагалі так. З ними менше метушні, ніж з портретами. Дерево не поскаржиться, що його погано намалювали.

Читаючи книги, як і дивлячись картини, не можна ні сумніватися, ні вагатися: треба бути впевненим у собі і знаходити прекрасним те, що чудово.

Старим майстрам не вдавалося денаціоналізуватися. Художники італійці писали італійських мадонн, голландці - голландських, мадонни французьких живописців були француженками, - ніхто з них жодного разу не вклав в обличчя діви Марії того, що не піддається опису "щось", за яким можна дізнатися єврейку, де б ви її не зустріли - в Нью-Йорку, Константинополі, Парижі, Єрусалимі чи Марокко.

Усі намагаються зрозуміти живопис. Чому вони не намагаються зрозуміти спів птахів?

Ви нехтуєте анатомією, малюнком, перспективою, всією математикою живопису та колористикою, то дозвольте вам нагадати, що це скоріше ознаки лінощів, а не геніальності. (Якщо ви відмовляєтеся вивчати анатомію, мистецтво малюнка та перспективи, математичні закони естетики та колористику, то дозвольте вам помітити, що це скоріше ознака лінощів, ніж геніальності.)

Джеку, я хочу, щоб ти намалював мене, як одну зі своїх француженок. Так як я заплатила, то я розраховую отримати те, що хочу.

Загалом дивитися на картину – цьому теж треба вчитися. Але художник повинен говорити мало-мало зрозумілою мовою, це його прямий обов'язок. …Найчастіше за цією незрозумілістю ховається звичайнісінька некомпетентність.

Живопис - заняття для сліпих. Художник малює не те, що бачить, а те, що відчуває.

Я тільки тим і займаюся, що псую свої картини. І потім говорю«зробив, що хотів».