Живописець, що безглуздо змальовує, керуючись практикою і судженням ока, подібний до дзеркала, яке відображає всі протиставлені йому предмети, не маючи знання їх.

Скульптуру починають не для того, щоб досягти успіху. Художник не може інакше, потреба ваяти сидить у тобі, якийсь демон переслідує і виводить тебе доти, доки ти його не задовольниш. Твір виношуєш у собі, поки від нього не звільнишся. На деякий час втихомирюєшся, потім все починається спочатку.

Було важко зображати світ і людей і водночас жити з ними.

— Малюйте, фарбуйте, робіть що хочете.
- Але що нам малювати, сер? На столі нічого немає.
- На цьому столі? Цей стіл дуже тісний, мій друже. Занадто тісний для вашої прекрасної уяви! Загляньте у свої думки, знайдіть чудову картину, дістаньте звідти образ. І виплесніть його на папір!

Потім його думки перенеслися до музею, до живопису,... до рідкісного поволоки на обличчях персикових жінок Ренуара під покровом літа.

Що таке малювання? Це вміння пробитися крізь залізну стіну, яка стоїть тим часом, що ти відчуваєш, і тим, що ти вмієш.

Щодня слід прослухати хоч одну пісеньку, подивитися на гарну картину і, якщо можливо, прочитати хоч якийсь мудрий вислів.

Художник - він як очне яблуко позбавлене століття: оголений слово нерв, з якого зірвали все до єдиної покриви, але бачить все, що запам'ятовує все.

Живопис відкрив мені світ. Моя душа співає. Цікаво, чи можу я використати свій божественний дар  для наживи?

Я можу малювати як Рафаель, але мені знадобиться все життя, щоб навчитися малювати так, як малює дитину.