Найкрасивіші посмішки приховують найглибші секрети.
Найсвітліші очі виплакують найбільше сліз.
Найдобріші серця відчувають найбільше болю.
Я виявив, що більшість людей насправді не бажають поділяти твоїх емоцій. Вони бажають поділитися своїми переживаннями, щоб потім ви підтвердили, що відчуваєте те саме.
... як це часто буває, крізь німий зойк жаху в душі пробивався тихий пошепок, що належить інстинкту самозбереження.
- О Боже! Як фантастично освітлений коридор!
— Тебе чимось пригостити? Склянка води з валеріаною?
— Я думав, що ти проти емоцій.
— Проти того, щоб відчувати емоції, а не проти їхнього використання.
Ми щасливі люди. У нас є дах над головою, на кухні їжа, затишне світло монітора та доступ до інтернету. Так, у кожного свій власний біль, який ми любимо звеличувати, доводячи до рангу трагедії, але ми — щасливі люди. І ми пишемо вірші. Вірші-метелики, незграбні створіння з товстим черевцем обридлих ідей і недорозвиненими крилами нового натхнення, величезним числом обліпивши стіни храму ситої ліри. Ми не боремося за кожен ковток повітря, життя, землі і неба, пересохлої від болю ковткою ковтаючи ком крику, ні, ми п'ємо чай, куримо біля вікна і розмірковуємо про сенс буття, цинічно зважуємо природу любові, ліниво колупаємо пальцями, що втрачають чуйність, аспекти своїх слабеньких емоцій-мух, за звичкою вважаючи їх слонами. Тому що своя сорочка завжди ближча до тіла.
Так, почуття, багаття емоцій. Горить – приємно, перегорить – здунеш попіл і далі живеш.
Куріння - це фізична пристрасть, породжена емоційними та духовними труднощами.
Немає такої категорії, як погано. Погано і добре це казка. Ми розвинулися до того, що значення емоцій пов'язуємо зі стратегією виживання та тваринного стада. Ми пристосувалися бачити божественне у корисному. Добро не є істинно добре, зло не є істинно поганим. Не кожному дано бути собою. Ви бранці власних уявлень.