— Ти під кайфом?

— Як правило, так!

— Що тебе так шандарахнуло?

— Життя!

Я помітив одну цікаву річ: коли любиш дівчину, яка любить тебе, ви з нею посміхаєтесь однаково. Ми зі Зірочкою любимо один одного, і коли посміхаємося, виходить дуже красиво. Ось люди сперечаються, що таке кохання, а я думаю так: уявіть собі найкращу їшку з усіх, які вам доводилося спробувати, згадайте, як було класно, і помножте на мільйон, і все одно буде мало. Ну, щоб зрозуміти, що таке кохання.

Це було неймовірно! Ні, це було крутіше, ніж приголомшливо. Це було міфічно! Це було просто чудово!

І нехай на цьому шляху ваші серця осяє те прекрасне і невимовне, що Боря Гребенщиков називає справою майстра Бо, а прості люди на кшталт мене – трансцендентально-екстралінгвістичним імперативом.

І в грудях у мене виникає знайоме трепет, така абсолютно ірраціональна ейфорія.

Ейфорія – зворотний бік істерики.

Ти не відчуваєш ні ран, ні ниючої від обладунків спини, ні поту, що ллється тобі в очі. Ти перестаєш відчувати, перестаєш думати, перестаєш бути собою, залишається тільки бій  і ворог – один, інший, третій, десятий, і ти знаєш, що не підвладний втомі та страху на відміну від них. Ти живий! Навколо тебе смерть, але вони так повільно повертаються зі своїми мечами – ти танцюєш серед них, сміючись.

Щастя - повітряна кулька, наповнена веселим газом ейфорії.

Я був тоді жебраком, квасив, не доїдав, ходив немитим, періодично думав про самогубство, але в цілому був дуже щасливий, часом до ейфорії.