Людина ні до чого не«покликана» і не має жодних«завдань», ніяких«призначень», так само точно, як якась рослина або тварина, яка не має жодних«покликань». Квітка не слід покликанню вдосконалити себе, а тим часом вона вживає всі свої сили, щоб якомога більше насолодитися світом і використовувати його, тобто вона вбирає в себе стільки соків із землі, стільки променів сонця, стільки повітря з ефіру, скільки може отримати і вмістити у собі. Птах не живе згідно з якимось покликанням, але він користується, наскільки може, самотужки: він ловить жуків і співає, скільки йому хочеться. Але сили квітки та птицінезначні в порівнянні з людськими силами, і людина, яка користується своїми силами, незрівнянно могутніше впливає на світ, ніж рослина та тварина. Покликання він не має, але він має сили, що проявляються там, де вони можуть проявитися, бо їхнє буття полягає єдино в їхньому прояві, і вони так само мало можуть перебувати в бездіяльності, як і саме життя, яке перестало б бути життям, якщо би«зупинилася» хоч на мить.

Кожен чує лише себе, відчуває лише свій біль.

Я сам вирішую - чи маю я на щось право ; поза мною немає  жодного права. Те, що мені здається правим, і є праве. Можливо, що іншим воно і не видається таким, але це їхня справа, а не моя: нехай вони обороняються. І якби весь світ вважав неправим те, що, на мою думку, право і чого я хочу, то мені не було б справи до всього світу. Так робить кожен, хто вміє цінувати себе, кожен тією мірою, як він егоїст, бо сила вище права – з повним цього правом.

— Ти мені завжди подобався, Дон.
- І мені теж, Ті Джей. Я завжди подобався собі!

Я люблю тебе, і тому я не можу бути з тобою егоїстом.

В основі кожного кохання лежить егоїзм, і найдивніше те, що він переживає все інше. Жінку перестають любити, її готові відправити до біса, але з прикрістю бачать, коли вона  йде під руку з іншим.

Не стрижіть мій егоїзм надто коротко.

Сумно усвідомлювати, що в наш час людям важко дарувати близьким теплі слова та речі тому, що мені самому холодно.

... Тільки як людина – маю думки ; як я – я поза думками. Хто не може звільнитися від думок, той – лише людина, раб мови, цього продукту людей, цього скарбу людських думок.

І все зламати, розвернути — із чистого егоїзму? Звичайно ні, хоча...