Ніде людині кінця не знайдеш і масштабної карти душі її скласти не можна.

Коли Ви бачите чиюсь душу, відбиту в очах, це краса. Моя подруга одного разу запитала мене:«Коли мені буде 50 і шкіра зморщиться, ти все ще думатимеш, що я красива?». Я відповів:«Навіть сильніше, ніж раніше, тому що в кожній зморшці я бачитиму життя, яке я розділив з тобою. Кожна зморшка буде доказом дітей, яких ми народили і моментів, які ми нагромадили у наших життях».

Плює в душу той, кому не вдається до неї влізти.

Вам здаються темними мої слова? Темрява в наших душах – цього вам не здається?

Фізичну красу мають і звірі, можливо, навіть більшою мірою, ніж люди, але душі, що живе в людях, звірі не мають, а хіба життя дане нам не для того, щоб ми мали багату душу, навіть якщо при цьому страждає наша зовнішність?

Коли людські душі зростаються так щільно, що й леза не просунути, – це величезна рідкість.

Коли він говорив, вона  впізнавала колишній голос, вгадувала колишню душу.

Велич душі має бути властивістю всіх людей.

... ніякі мирські успіхи чи задоволення не варті втрати своєї безсмертної душі.

Ніколи так не потрібна поезія, як у ті часи, коли внаслідок панування себелюбства та розрахунку кількість матеріальних благ зростає швидше, ніж здатність освоїти їх згідно із законом душі.