У тварин є душа. Я бачив це в їхніх очах.

Своєю душею слов'янською тонкою я западаю на покидьків.

Загляньте у свої власні душі і знайдіть у них іскру правди, яку боги помістили в кожне серце і з якої тільки ви самі зможете роздмухати полум'я.

Я знаю, що таке депресія, коли дуже хочеться відвести душу, але куди б ти її відводив, їй все не подобається.

Рідна душа – це той, хто має ключі від наших замків, і до замків яких підходять наші ключі. Коли ми відчуваємо себе настільки в безпеці, що можемо відкрити наші замки, тоді наші справжні«я» виходять назустріч один одному, і ми можемо бути повністю та щиро тими, хто ми є. Тоді нас люблять такими, якими ми є, а не такими, якими ми намагаємось бути.

Я люблю в тобі все, особливо твою душу, адже це саме те, що так важливо у житті.

Якщо душа стукає у ваші двері, варто дослухатися.

Це тіло твоє поки під замком, а душа з неволі вже вийшла. Немає  тепер над тобою жодного суду, крім свого та божого.

Людське серце розбити не можна. Це тільки здається, що воно розбите. Насправді страждає душа. Але й у душі достатньо сил, і якщо захотіти, можна її воскресити.

А як сміялися і балакали люди на вулицях!... Ніщо не змінилося з того дня, коли він був ще сповнений життям. Жодна з повсякденних дрібниць не стала іншою тому, що людська душа, жива людська душа, скалічена на смерть. Все це було раніше. Струменілася вода фонтанів, цвірінькали горобці під навісами дахів, так вони цвірінькали вчора, так цвірінькатимуть завтра. А він... він мертвий.