Дивно, але в його голосі не було нічого, окрім відстороненої цікавості. Шкода, хлопчик правда намагається, але я змогла легко побачити, що під крижаною кіркою вирує полум'я, я була цим полум'ям. Я була частинкою його душі, а він частиною моєї суті.
Ті, хто зустрічає Меггі за стінами лікарні, бачать у ній лише жінку з пишними формами, але ті, хто з нею знайомий, як я, знають, що в цьому масивному тілі ховається велике серце. І нехай ніхто мені надалі не каже, що тільки витонченість чудова.
Що робити! Душа у мене зубожіла
І геть вислизнула.
Я щось комусь наобіцяла
І всіх обдурила.
Але я не навмисне, а так вже трапилося,
І життя закінчується.
Що робити! Душа від мене відлучилася
Гуляти на волі.
І де вона бродить? Кого зустріла?
Чому здивувалась?..
А мені без неї не пригадати початку,
Початок забувся.
Вираз обличчя в дзеркалі бачиться, а душі — в бесідах виявляються.
Я волію малювати людські очі, а не собори, тому що в очах є щось таке, чого в соборах не знайдеш... людська душа.
"А яким же місцем я втомився?" — запитав я.«Душе, ваше благородіє! Душою!» — почулося у відповідь.