Іноді виникає непереборне бажання сповідатись. І не можна упускати цей момент.

Відкрий на будь-якій сторінці книгу, подивися на руки людини, стасуй колоду карт, прослідкуй політ яструба в небі - неодмінно знайдеш зв'язок з тим, чим живеш у цю хвилину. І справа тут не так у самих речах, як у тому, що люди, дивлячись на них, відкривають собі спосіб проникнути в Душу Миру.

Чорна людина
водить пальцем по мерзенній книзі
І, гнусавячи наді мною
Як над померлим монах,
Читає мені життя
Якогось прохвоста і забулдиги,
Наганяючи на душу тугу і страх.

Якщо очі – дзеркало душі, то скорбота – двері, що ведуть усередину.

О, як він співає! Як він співає! Він душу з мене виймає. Ще трохи, і я не зможу його вбити.

Любов - це сутність душі, вона  повинна зміцнитися і очиститися від усіх поганих почуттів, роздратування та іронії, спрямованих проти людини.

Щоб правильно судити про речі високі і великі, треба мати таку ж душу; інакше ми припишемо їм наші власні вади.

Вік обчислюється душевними рубцями.

Я не боюся смерті. Коли ти вмираєш, твоя душа продовжує жити та стає абсолютно щасливою. Повний спокій після смерті, переродження в когось іншого — найбільша надія мого життя…

Не в сифілітичну лікарню я зводив би молоду людину, щоб відбити в нього полювання від жінок, але в душу до себе, подивитися на тих дияволів, які роздирали її!