Думав я про духа святого і про Ісуса:«Навіщо нам треба звалювати все на Бога та на Ісуса? Може це ми людей любимо? Може, дух  святий – це людська душа і є? Може, всі люди разом і складають одну велику душу, і частинку її знайдеш у кожній людині?
Докладніше

Я сповіщаю вам: прийде духовний голод,
Вже бенкетний стіл не дасть вам втіхи.
Вас, обожравшихся, потреба блукати пожене
З тугою за словами, за вогненними словами. Відкинули ви душі високі пориви,
І думки і мрії стратив безсоромний сміх,
І шаленіли ви в капищах наживи,
У прагненнях і мріях не знаходячи втіх.

Докладніше

Він сміявся, піднявши підборіддя і похитуючи головою. Бог-Отець осяяв його сяйвом слави, і сонячні промені прямували крізь вітраж услід за його рухами, животворячи освітлені лики Авраама, Ісаака і знову Бога-Отця. Від сміху в нього виступили сльози, і перед очима множилися райдужні кола, спиці, арки. Піднявши підборіддя і примружившись, він міцно, в обох руках, тримав перед собою макет шпиля – о радість… – На півжиття чекав я цього дня!

Докладніше

Звичайно, життя набагато ширше духовності, що займає в людському світі далеко не перше місце. Великі духовидці - наша надія, але не опора, бо спиратися на дух серед степових вовків - значить, м'яко кажучи, впадати в утопію.

Докладніше

А на мою думку, це така смислова зв'язка у пітерської інтелігенції. Ну, знаєш, як у алкашів у дворі зв'язка«бля». Я, бля, пішов, бля, в магазин, бля, там, бля, черга така, нах, ну бля, ваще. А ви замість«бля» підставляєте«духовність», що в суті контексту просто те саме… Практично це вже слово паразит. Замість нього можна використати українську«незалежність». Теж у російській мові ні про що не говорить, але красиво.

Докладніше