Май сміливість мати свою думку. Май мудрість приховувати його.

З долями все так само, як зі священними книгами: сенс їм надає читання. Закрита книга нема; вона  заговорить, коли її відкриють. І мова, якою вона  заговорить, буде мовою того, хто схилився над її сторінками: він передасть відтінки його надій, бажань, прагнень, настанов, пристрастей, сум'яття. Події як фрази в книзі, самі по собі вони не мають іншого сенсу, крім того, який їм надають.

Дивись, Симпатика пише:«Сюжетна лінія демонів неоригінальна. По суті, суцільні штампи і банальщина». Іди ти до біса, Симпатико. Це наше життя.

Коли якийсь засранець скаже тобі:«Я маю право на мою думку», ти скажи:«А, так? А в мене є право на мою думку, а моя думка в тому, що в тебе немає  прав на твою думку». Потім пристреліть ***ка і йдіть!

У світі немає помилкових думок. Бувають думки, які не співпадають із нашими, от і все.

Якщо не висловлені різні думки, то нема з чого вибрати найкраще.

Критикуючи, критикуй думку, а не його автора.

Без дощок і цвяхів будинок  не збудуєш, і якщо не хочеш, щоб будинок  був збудований, сховай дошки та цвяхи. Якщо не хочеш, щоб людина засмучувалася через політику, не давай їй можливості бачити обидві сторони питання. Нехай бачить лише одну, а ще краще – жодної.

Ніщо так не сприяє душевному спокою, як повна відсутність власної думки.

Якщо все життя стежити за тим, що подумають про тебе інші, чи можна забути, хто ти насправді? А якщо обличчя, яке ти показуєш світові, перетворилося на маску... під якою нічого не лишиться?