Вони познайомились із ним ще в університеті. І були друзями, чи вважалися такими. Оскільки у Кирила в принципі не було друзів, то з урахуванням застережень його стосунки з Іллею справді можна було б назвати дружніми. Так чи інакше, але це були особливі відносини, які з часом ставали дедалі більш непростими.
Навколишнім Ілля та Кирило здавалися дуже схожими один на одного. Деякі навіть серйозно стверджували, що вони – брати. Обидва відрізнялися розумом, хваткою та жорсткістю. Щось дивно спільне було в їхньому способі приймати рішення, в їх вчинках, способі думок. Вони захоплювалися тими самими проблемами, читали одні й самі книги, мали спільні справита загальні«правила гри».
Кирило, як робот, позбавлений будь-якої людяності, не розумів, що таке щирість і відвертість. Він ці поняття були синонімом«слабкості». Ілля думав інакше. Щоб бути відкритим і щирим, Іллі були потрібні величезні зусилля. Тож подібні прояви людської натури він вважав проявами сили, а чи не слабкості.
Втім, все це Ілля зрозумів надто пізно

Докладніше

Знайомі з'являються та зникають, а найкращі друзі – це назавжди. Тому що навіть тоді, коли ти не знаєш, куди йдеш, вони допомагають усвідомити, що ти туди не один.

Докладніше

В протягом декількох наступних днів виявилося, до якої міри він самотній. Він нікого в цьому не звинувачував. Мабуть, сам він хотів цього й досяг.
Дивно потьмяніли і знебарвилися друзі. Ні в кого не залишилося свого світу, власної думки. Вони були набагато яскравішими в його спогадах. Очевидно, він раніше їх переоцінював.

Докладніше