— Коли я помру, поховайте мене разом із моїми друзями...
— Навіщо?
— Не було ще такої ями, з якої ми не вибралися б...

Коли немає  друзів, з якими можна побалакати, книжка завжди готова з тобою поговорити, піднести тобі якусь приголомшливу новину, розквітнути злегка набридле життя дивовижною картинкою.

Це дуже здорово, коли в тебе є людина, яка змушує тебе посміхатися.

«Я думаю, що всі люди – брати», – скаже Сашка, і вони попливуть далеко-далеко, туди, де гори сходять у море і люди ніколи не чули про війну, де брат убиває брата.

Ми самі заводимо друзів, самі ж створюємо собі ворогів, і лише наші сусіди від Бога.

Не можна бути господарем кішки. Найкраще, на що можна розраховувати стати її партнером.

— А ви знаєте, що таке дружба?
- Так. Це означає бути братом та сестрою; це дві душі, які стикаються, не зливаючись; це два пальці однієї руки.
— А кохання?
— О, кохання! Кохання – це коли двоє єдині. Коли чоловік і жінка перетворюються на ангела. Це - небо!

Не можна завести п'ятсот мільйонів друзів, не наживши жодного ворога.

Я лише вмію відрізняти своїх друзів від моїх ворогів, люблю тих, хто мене любить, і не виношу тих, хто мене ненавидить.

Колишній найкращий друг вже ніколи не може стати просто добрим знайомим. Коли напруження дружби падає, завжди виникає збентеження та загальна гостра незручність. Навіть "привіт!" завжди говориш із протезною посмішкою. Кого пустив одного разу в душу, просто так уже не проженеш. Там назавжди залишиться його порожній стілець.