Одна з найбільших проблем у нашому житті – розібратися, хто тобі друг.

Я друзів не вибираю. Це заняття безглузде і марне. Мені набагато цікавіше вибирати овочі на ринку. Друзі – це подарунки долі.

Тлумлять про принади дружби між особами однієї і тієї ж статі, але така дружба нісенітниця в порівнянні з дружбою чоловіка і дружини, що живуть спільними прагненнями, спільними ідеалами. Перша дружба – земна, друга – небесна.

Ми з Ітаном просто друзі. Єдина його відмінність від моїх подружок у тому, що він може вбити павука та налаштувати мій магнітофон.

— Мені б знаєш, чого найбільше хотілося? — подумавши, сказав Ведмедик, Їжачку. — Мені найбільше хотілося б, щоб на кожній твоїй голці виросло по шишці.
— А що б потім виросло?
— А потім ти став би справжньою ялинкою і жив цілих сто років.
- Це добре... А як би ти зі мною розмовляв?
— Я забирався б на саму маківку і шепотів у тім'ячко.

Ти мій заклятий ворог, виходить, ближче ворога в мене друга немає.

Почуття взаємної безпеки – ось що нас пов'язувало. Вдень ми зазвичай трималися разом. Вночі ми спали на сусідніх ліжках, а два інші ліжка — по обидва боки від нас — порожні. Ми потоваришували не тому, що обидва були ізгоями. Ми потоваришували тому, що не боялися один одного.

Я не бачу тебе, але я знаю, що ти тут. Відчуваю. З самого приїзду я відчуваю, що ти бовтаєшся десь поблизу. Хотів би я побачити твоє обличчя, зазирнути тобі у вічі, сказати тобі, що тут добре. Добре просто до чогось торкнутися. Ось прохолодно, приємно...
Покурити, випити кави. А зробити це одночасно – просто фантастика.
Або малювати: знаєш, береш олівець і проводиш жирну лінію, а потім – лінію тонша, разом виходить красиво.
Або коли замерзли руки, потираєш їх, дивись, це здорово, так приємно! Стільки чудових речей! Але ти не тут, це я тут.
Хотів би я, щоби ти був тут.
Хотів би, щоби поговорив зі мною. Тому що я друг. Companero!

Дружні відносини – питання почуттів, грошові відносини – питання влади.

— Що ж ти маєш на увазі під«старий друг»?
— Старий друг це той, який не новий.