Макс Фрай. Про кохання та смерть
Своїх дурити не можна, навіть якщо це зробить їх щасливими. Такою є ціна справжньої дружби.
Своїх дурити не можна, навіть якщо це зробить їх щасливими. Такою є ціна справжньої дружби.
Просто мені сумно. Дуже сумно. І перед тобою незручно. Я лише вимагаю від тебе і нічого не даю натомість. Кажу що на думку спаде, викликаю, тягаю за собою. Але ти єдиний, з ким я можу собі таке дозволити.
Друзі не позбавляють друзів волі.
Є події, переживши які не можна не перейнятися один до одного симпатією.
Знайомі - це люди, що про всяк випадок називають вас дурнем. Хороші знайомі вже можуть розповісти про вас поганий анекдот. Друзям же називаються ті, які дійсно знають про вас кілька справжніх гидотів.
Буває кохання з першого погляду, а буває така сама дружба.
- Куди поїдеш?
- Може в Лондон... Провідати старих друзів.
- У тебе немає друзів, Деймон.
- Ти маєш рацію, у мене є тільки ти, так що куди ми поїдемо?
Я зараз розумію, що давно кохаю тебе. Це почуття жило глибоко-глибоко, я ніколи не давала йому волі. Воно було дружбою. Абсолютно щирою, без жіночих очікувань, які багато псують. Якщо чекаєш і в результаті не отримуєш, все найсвітліше змінюється ненавистю. Мені вистачало того, що ти був поряд. Не за два кроки від мене, не на сусідньому кріслі. Ти був у моєму житті – і цього було достатньо. Так, були чоловіки, яких я теж любила. Та не так.
У наші дні дружба – це дешеве, що легко замінюється. Увійдіть в Інтернет – і ви зможете придбати хоч тисячу«друзів».
— Знаєш, ми маємо залишитися друзями.
- Правда?
- Ні, йди ти в дупу!